Вадим Дікусар

Вадим Дікусар народився 15 листопада 2000 року в смт Велика Михайлівка на Одещині. Його дитинство минало в теплі та любові під опікою бабусі й дідуся. З перших днів навчання у Великомихайлівській школі №1 Вадим проявляв доброту, щирість і товариськість. Він залишив по собі лише світлі спогади — як серед однокласників, так і серед учителів.

У родинному колі Вадим був душею компанії: умів підняти настрій, розповідав цікаві історії, самотужки опанував гру на гітарі й охоче грав під час сімейних свят. Друзі любили його за невичерпне почуття гумору, позитив і життєву енергію.

З дитинства Вадим мріяв про море. Він не раз повторював, що бачить себе лише моряком. Після школи здійснив свою мрію — вступив до Одеського професійного ліцею морського транспорту та успішно його закінчив. Отримавши фах, понад рік працював за спеціальністю.

У вересні 2019 року Вадим підписав контракт з Військово-Морськими Силами Збройних Сил України й розпочав службу на розвідувальному судні «Сімферополь». Саме тут зустрів початок повномасштабного вторгнення. У квітні 2022 року його призначили до 26-го дивізіону Річкової флотилії. Він стійко обороняв Україну на найгарячіших напрямках — Запорізькому, Миколаївському та Херсонському, виконуючи бойові завдання з честю та відвагою.

18 липня 2024 року, під час евакуації особового складу з лівого берега Дніпра на Херсонщині, Вадим героїчно загинув. Йому назавжди залишилося 24 роки.

За відданість і мужність у боях за незалежність України Вадим Дікусар нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (Указ Президента України від 08.12.2023 №818/2023) та нагрудним знаком «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України.

Його шлях — це приклад гідності, любові до Батьківщини та незламної віри у перемогу. Пам’ять про Вадима житиме в серцях рідних, друзів і всіх українців, які завжди будуть вдячні за його подвиг і самопожертву.

Він віддав життя за нашу свободу, і світла вдячність назавжди супроводжуватиме його ім’я.