Курочкін Олексій Володимирович

Олексій Курочкін народився 1 травня 1981 року в місті Маріуполь.
Дитинство та юність провів у рідному місті, де з 1989 року навчався у середній школі №41, яку закінчив у 1998 році.

24 лютого 2001 року він одружився, і вже того ж року, 4 серпня, у сім’ї народилася донечка Анастасія. Згодом, 7 серпня 2006 року, народився син Володимир. Олексій був люблячим чоловіком і турботливим батьком, який понад усе цінував родинний затишок.

До початку широкомасштабного вторгнення у лютому 2022 року працював на заводі «ММКа Ілліча». Навесні того ж року, 15 березня, йому вдалося вирватися з оточеного Маріуполя та дістатися до міста Дніпра.

20 серпня 2022 року Олексій добровільно став на захист України, вступивши до лав Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Він служив у 27 дивізіоні Річкової флотилії у складі екіпажу артилерійського катера на посаді рульового-сигнальника. Виконував бойові завдання з патрулювання акваторії Каховського водосховища річки Дніпро, запобігаючи проникненню ворожих диверсійних груп та військових катерів на територію Запорізької області.

31 серпня 2024 року, вже як командир десантного катера, матрос Курочкін загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Понятівка Херсонської області, в усті річки Інгулець, унаслідок удару ворожої керованої протитанкової ракети.

За проявлену мужність і самовіддане служіння Українському народові він був нагороджений державною нагородою України — орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Олексій назавжди залишиться у пам’яті як мужній воїн, який без вагань віддав життя за свободу та незалежність України.

Курочкін Олексій Володимирович був кремований в місті Одеса, а його прах розвіяний у водах річки Дніпро — там, де він відстоював мир і безпеку своєї Батьківщини.