Дмитрієнко Руслан В’ячеславович

Народився 19 липня 1991 року у місті Красноград Харківської області.
Дитинство Руслана пройшло в теплій атмосфері родинного дому та шкільних друзів. У 1997 році він пішов до 1-го класу ЗОШ №1 міста Мерефа, а з 2002 року продовжив навчання у школі села Островерхівка Зміївського району. Після закінчення 9 класів у 2004 році вступив до Рокитянського аграрного ліцею, де здобув фах автослюсаря автомобілів та електрогазозварника 3 розряду.

Після навчання працював будівельником. У 2009 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив до жовтня 2010 року у званні старшого солдата.

30 серпня 2011 року Руслан одружився. У 2012 році в сім’ї народилася донька Марина, а в 2013 – друга донька Ксенія. Він був люблячим батьком, який присвячував себе своїм дітям та дружині Тетяні.

З 2016 року сім’я проживала в селі Зоряне Красноградського району, де Руслан працював у підприємствах аграрного сектору.

Коли в Україну прийшла повномасштабна війна, Руслан не залишився осторонь. 19 серпня 2022 року він був призваний до лав Збройних Сил України та вже 22 серпня зарахований на службу до Військово-Морських Сил України, у 27 дивізіон Річкової флотилії. Старший комендор десантного катера, він із перших днів виконував бойові завдання в акваторії Каховського водосховища. З вересня 2023 року брав участь у створенні Херсонського плацдарму.

29 жовтня 2023 року, виконуючи бойове завдання у складі екіпажу десантного катера, загинув при зіткненні з ворожою донною міною біля села Садове в районі Херсона.

За мужність і самопожертву старшого матроса Дмитрієнка Руслана нагороджено нагрудним знаком «Золотий хрест» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Він залишив по собі світлу пам’ять у серцях рідних, побратимів і всіх, хто його знав. Без батька залишилися дві доньки, без люблячого чоловіка – дружина. Похований у рідному селі Зоряне Харківської області.

Вічна пам’ять Герою.