18.06.1997 р. – 10.06.2024 р.
Данилюк Андрій Володимирович
Данилюк Андрій Володимирович
18.06.1997 р. – 10.06.2024 р.
Данилюк Андрій Володимирович народився в м Хмельницькому 18.06.1997 році.
Зростав з батьками та сестрою в м. Хмельницькому у мікрорайоні Озерна, жили в однокімнатній квартирі, батьки багато працювали, сестра допомагала дбати про братика, заводила Андрія до садочка. Всі Андрія любили за його милу посмішку та голубенькі оченята. Пізніше батьки розлучилися, діти залишились з татом . Переїхали жити до бабусі в мікрорайон Гречани. Батько багато працював, тому діти ходили в школу де залишались на цілий тиждень , а вихідні проводили дома разом з бабусею і батьком. У цій школі закінчив молодші класи, і перейшов навчатись у ЗОШ / 29, де навчався до 9класу.
У період шкільного навчання Андрій розпочав займатися вільною боротьбою, після школи із задоволенням прямував на тренування, займався цим видом спорту до закінчення школи, мав багато нагород за участь у змаганнях по усій Україні, здобув звання КМС.Також захоплювався музикою , у вільний час підпрацьовував діджеєм. Мав багато друзів, був компанійським , до кожного міг знайти підхід.
Закінчивши школу, навчався на перукаря, оскільки ця професія йому була до душі.
Після закінчення вузу мріяв відкрити власну справу по спеціальності.
Батько Андрія
в 2014 році брав участь у захисті незалежності та суверенітету України, тож згодом, в 2016 році, Андрій теж вступив до Лав ЗСУ., мав позивний "Куций".
Навчався успішно та старанно, став вправним воїном.
Проходив службу в складі 8 Полку сил спеціальних операцій в м. Хмельницькому, неодноразово брав участь у боях в Донецькій та Луганській областях в межах проведення АТО, поступово проходив різні види бойових навчань, знову і знову підвищував свою кваліфікацію воїна.
Андрій був справжнім патріотом своєї Батьківщини, любив її більше за життя.
За бойові заслуги отримав медаль "Ветеран війни".
Також Андрій зміг поєднати службу із коханням . Багатьом дівчатам він подобався , був милим , романтичним , веселим , з ним завжди було цікаво та весело. Познайомившись із майбутньою дружиною, вони довго дружили, та з часом дружні відносини переросли у кохання. І ось 7.11.2020р. Аліна і Андрій одружилися. Проживали із батьками коханої , жили гармонійно, підтримували та кохали один одного.
По закінченню контракту у 2020р. звільнився зі служби ,та з дружиною виїхав за кордон.
Однак, з початком повномасштабного вторгнення не роздумуючи в перші дні повернувся в Україну та пішов добровольцем в місцевий підрозділ Територіальної оборони,адже не міг залишитися осторонь і просто жити у безпеці за кордоном!
Командир та товариші завжди відгукувались про нього, як про відповідального бійця, який завжди допомагав, підтримував, підбадьорював інших!
Він завжди здобував нові військові знання та навички, намагався бути прикладом для інших, був цінним спеціалістом у військовій царині.
Крім, служби Андрій зміг здійснити свою мрію відкрити перукарню , там у вільний час він робив стрижки побратимам та друзям . Нажаль перукарня довго не попрацювала довелось зачинити , не вистачало часу та й прибутку вона приносила не багато , так як військовим стрижки були безкоштовно. Та і в особистому житті було не все так гладко . Вогонь кохання потроху почав згасати, молоде подружжя, вони вирішили розійтись.
Але вони залишились друзями та в хороших відносинах.
З часом він зустрів дівчину в яку закохався , весь вільний час вони проводили разом. Коли Андрій перебував на виїздах писав вірші про кохання, він був щасливий. Також радість приносила йому плиміниця Софійка яку він дуже любив.
Андрій навчався в м.Хмельницькому в університеті "Україна" на викладача фізкультури заочно, хотів отримати вищу освіту та викладати у школі діткам фізичне навчання.
Завжди тримав себе у чудовій фізичній формі, систематично займався спортом.
За час служби взяв участь у багатьох боях, був командиром стрілецького відділення, рятував як і мирних людей так і товаришів по зброї.
Неодноразово воював у гарячих точках Херсонської області, робив усе можливе і неможливе для захисту України та її мирних громадян.
Та з останнього завдання Андрій повернутись не зміг: із важкими пораненнями в наслідок стрілецького бою потрапив у лікарню в м. Миколаїв, там знаходився у комі 3 ступеню ще 4 дні та 10.06.2024 р. він покинув нас назавжди.
Слава Україні! Героям слава!
